Теологія визволення/Теология освобождения/Théologie de la libération

Теологія визволення Кожен активіст належить до однієї головної організації, і будучи її членом, прикриплюється переважно до неї, до тієї організації, що найкраще (чи найменш гірше…) відповідає його сподіванням та ідеологічним концепціям, і в якій він підпорядковується ( в усякому разі, він повинен це робити…) чіткій внутрішній ієрархії та різним зобов’язанням цього руху. Це не тільки звично, але й конче необхідно, щоб не потонути в цьому до трагічності сучасному синдромі «активного дилетантства», політичного споживання та грального активізму без правил та жертв. Але така головна і центральна структура повинна сприйматися як «базовий осередок», а не як похмура фортеця, суворо незалежна, ексклюзивна, герметично зачинена, з непохитними стінами навколо своїх переконань та вимог. Навпаки, такий «базовий осередок» є щедрою сім’єю, яка не повина вести боротьбу чи презирливо ставитися до своїх самовільних братів, кузенів за союзом чи навіть до дітей, що віддалилися від неї або на певний час заблукали. Коли стоїш на краю безодні, коли кількість людей обмежена, сила лишається у з’єднанні, у взаємодії, в синергії, в союзі, у близькості до дірявих кордонів, а не в неспокої крихітних груп, не в міщанських розрахунках на стінах тієї чи іншої телефонної будки, що спрямовані на визначення незначної переважності. Коли впевнений в тому, ким ти є і чого хочеш, тоді взаємодопомога, прагматичний компроміс, союз, що залежить від обставин, практична підримка та співробітництво не є угодами із совістю. Усвідомлюючи все те, що може розділяти, але завжди тримаючи в голові головну мету, активіст, який непокоїться про успіх справи, не буде нехтувати жодними засобами і посміється над етикеткою, коли зміст проекту або дії здадуться йому корисними та сприятливими. Усе, що захищає та просуває традиційну сім’ю, заохочує порядок та соціальну справедливість, меритократію, все, що зміцнює нашу ідентичність, захищає й розвиває нашу культуру, піднімає людину над простим задоволенням інстинктів, є нашим. Суперечки щодо деяких пунктів доктрин та деталей програм будуть врегульовані нами після того, як буде врятовано головне. Головне, інакше кажучи, певна ідея людини. Зентропа

Теология освобождения Каждый активист принадлежит к одной главной организации и, являясь ее членом, он прикрепляется преимущественно к ней, той организации, которая лучше всего (или наименее хуже…) соответствует его стремлениям и идеологическим концепциям, и в которой он подчинен (по крайней мере, так должно быть…) строгой внутренней иерархии, а также разным обязательствам этого движения. Это не только нормально, но совершенно необходимо, чтобы не погрязнуть в этом трагически современном синдроме активного дилетантства, политического потребления и игрового активизма без правил и жертв. Но эта главная и центральная структура должна восприниматься как «базовый лагерь», а не как мрачная крепость, строго независимая, эксклюзивная, герметически закрытая, с нерушимыми стенами вокруг своих убеждений и намерений. Наоборот, этот «базовый лагерь» является щедрой семьей, которая не должна ни наказывать, ни презирать своих самовольных братьев, своих кузенов по союзу, ни даже отдалившихся или временно заблудившихся детей. Когда находишься на краю бездны, когда количество людей ограничено, сила остается в соединении, во взаимодействии, в синергии, в союзе, в близости к дырявым границам, а не в суете мелких групп и мещанских подсчетах на стенах той или иной телефонной будки, что нацелены на определение ничтожного превосходства. Когда есть уверенность в том, кем являешься и чего хочешь, взаимопомощь, прагматический компромисс, союз, зависящий от обстоятельств, практическая поддержка и сотрудничество не считаются сделкой с совестью. Осознавая все то, что может разделить, но всегда помня о главной цели, активист, который заботится об успехе дела, использует все возможности и посмеется над этикетками, если содержимое проекта или действия покажутся ему полезными и благоприятными. Все, что защищает и продвигает традиционную семью, поощряет порядок, социальную справедливость, меритократию, все, что укрепляет нашу идентичность, защищает и развивает нашу культуру и поднимает человека над простым удовлетворением его инстинктов, является нашим. Ссоры по поводу некоторых пунктов доктрин и деталей программ будут урегулированы нами после революции, когда будет спасено главное. Главное, иными словами, определенная идея человека. Зентропа

Théologie de la libération Chaque militant a une organisation principale à laquelle, encarté, il se rattache prioritairement, qui correspond le mieux (ou le moins mal…) à ses aspirations et conceptions idéologiques et où il est soumis (tout du moins tel devrait être le cas…) à la stricte hiérarchie interne et aux diverses obligations du mouvement. Cela est non seulement normal mais tout à fait impérieux afin de ne pas sombrer dans ce syndrome tragiquement moderne du « dilettantisme militant », de la consommation politique et de l’activisme ludique sans règles ni sacrifices. Mais cette structure principale et centrale doit être perçue comme un « camp de base » et non comme une sombre forteresse irrémédiablement murée autour de ses certitudes et de ses prétentions, rigoureusement indépendante, exclusive et hermétiquement close. Ce « camp de base » est au contraire une famille généreuse qui ne doit ni combattre ni mépriser ses frères émancipés, ses cousins par alliance ni même ses enfants éloignés ou temporairement égarés. Lorsque l’on est si près du gouffre et si numériquement limités, la force réside dans le réseau, dans l’interaction, dans la synergie, dans l’alliance, dans la proximité aux frontières poreuses, non dans la crispation groupusculaire et les calculs boutiquiers recherchant une dérisoire hégémonie sur telle ou telle cabine téléphonique. Quand on est sûr de ce que l’on est et de ce que l’on veut, l’entraide, le compromis pragmatique, l’union circonstancielle, le coup de main et la collaboration pratique ne sont pas la compromission. Conscient de tout ce qui peut séparer mais gardant toujours en tête l’objectif fondamental, le militant soucieux d’efficacité ne s’interdit aucune voie et se moque des étiquettes si le contenu du projet ou de l’action lui semble utile et bénéfique. Tout ce qui défend et promeut la famille traditionnelle, encourage l’ordre, la justice sociale, la méritocratie, tout ce qui tend à revitaliser notre identité, à protéger et développer notre culture et à élever l’homme au dessus de la simple satisfaction de ses instincts est nôtre. Les querelles de points de doctrine et de détails de programme nous les règlerons après la révolution, quand l’essentiel sera sauvé. L’essentiel, c’est-à-dire une certaine idée de l’homme. Zentropa